Хвальна Президіє,

Шановні делеґати і гості Конґресу!

    Будучи кандидатом на позицію президента СКУ, я хочу Вас коротко ознайомити зі своєю біографією та баченням  майбутнього світового українства.   

       За спеціальністю юрист. Минулого року виповнилось 25 років, як я був заприсяжений професійним юристом та впродовж уже чверть століття виступаю перед Верховним Судом Канади та судами Квебеку різних рівнів. Працюю як старший партнер в одній з найбільших адвокатських фірм провінції Квебек та спеціалізуюся в комерційних судових справах, позовах акціонерів та справах банкрутства великих корпорацій.

       Я одружений і маю трьох дітей. Два місяці тому відсвяткував з моєю дружиною Анною, яка є делегатом цього конґресу, 25 років нашого подружнього життя. Наші діти, 22-літня Меланія, 20-літній Стефко і 15-літня Софійка, активно задіяні в українське громадське життя.

     Цього року також припадає 25 років, як я вперше очолив українську організацію, а саме осередок Спілки української молоді в Монтреалі. Був головою світової управи Спілки української молоді та президентом Конґресу українців Канади. У ролі президента Конґресу українців Канади виступав перед дев’ятьма парламентськими комісіями, представляючи та захищаючи позицію української громади в різних важливих справах. Користуючись нагодою, дякую управі Конґресу українців Канади за вияв великого довір’я у номінації мене на пост президента Світового Конґресу Українців.

      У Світовому Конґресі Українців вже 15 років. Розпочав свою працю як голова Комісії українських молодечих організацій, а в останній каденції був першим заступником президента.

        Крім того, я є головою управи фінансової установи, а саме Української народної каси у Монтреалі.

     На восьмому Конґресі СКУ, який відбувся в 2003 р. у Києві, президент Світового Конґресу Українців д-р Аскольд Лозинський заявив, що:

       “...з останнім Конґресом розпочався другий етап оформлення світового українства.  Перший етап завершився поїздками, які стали початком контактів з місцевими       українцями...

     Другий етап має характеризуватися конкретними співдіями, тобто координацією  діяльності, взаємною допомогою та дійсним захистом... ”.

     Вважаю, що третій етап світового українства – це етап партнерства між українськими громадами світу та між Україною і діаспорою. Тут вже йдеться не тільки про допомогу, але й про стратегічне планування діяльності світового українства.

     А тому, на мою думку, керівні органи Світового Конґресу Українців та наші крайові центральні репрезентації  повинні задуматись над резолюціями цього конґресу та над найголовнішими потребами світового українства. У зв’язку з цим необхідно виявити сучасні потреби світового українства, зібравши інформацію під час відповідних опитувань з кожного терену, де є українське поселення. На підставі цього слід виготовити стратегічний план праці та визначити пріоритети, скерувавши увагу Світового Конґресу Українців на найважливіші питання світового українства. Як відомо, всього не можливо досягти, але слід намагатись робити те, що є дійсно найбільш потрібним.

     Ми часто говоримо, що у діаспорі є понад 20 мільйонів українців та що до Світового Конґресу Українців входять організації – члени з тридцять одної держави світу. Така велика кількість людей, добре змобілізована, може бути дуже потужною і впливовою силою. Ми це відчули під час Помаранчевої революції, а тепер бачимо під час акції “Незгасима свічка”, яка у зв’язку з відзначенням 75-річчя Голодомору проходить у  тридцяти п’ятьох  країнах українського поселення.

    Ця наша сила і спільні дії потрібні і для іншого. Наприклад, для вирішення питань, що стосуються територіальної цілісності Української держави. Ми всі добре пам’ятаємо імперіалістичні зазіхання Росії, зокрема у питаннях щодо півострова Тузла та Чорноморського флоту. Не можна забути і недавні події відносно вступу України до НАТО. Уявіть собі, наскільки потужнішою була б реакція на згадані факти, якби на них відреагували не тільки Світовий Конґрес Українців та деякі наші складові організації, а вся організована українська громада у тридцять одній державі світу зверненнями  до своїх урядів та до Організації Об’єднаних Націй, відозвами до засобів масової інформації та відповідними маніфестаціями.       

     Наступного року, як вже повідомлялось у пресі, Росія буде святкувати 300-ліття перемоги армії царя Петра І над гетьманом України Іваном Мазепою і шведським королем Карлом ХІІ під Полтавою, і ці святкування заплановано провести на українській землі. Світове українство повинно переставити наголос у цих святкуваннях і натомість організовано і велично під час святкування 18-тої річниці незалежності України відзначити 300-ліття збройного виступу великого гетьмана Івана Мазепи за створення незалежної Української держави. Цей збройний виступ не закінчився під Полтавою у 1709 році, а, навпаки, став ідеалом боротьби за українську державність для багатьох поколінь свідомих українців, що завершилася тільки в 1991 році з проголошенням незалежної Української держави.

   Подібна мобілізація світового українства може мати великий успіх і в гуманітарних питаннях та в обороні потоптаних людських прав українців, незалежно від держави, в якій вони живуть, як це було з Українською православною церквою Київського патріархату у Ногінську або з проблемою торгівлі людьми.

      Така мобілізація світового українства буде ще більш успішною при повній підтримці Української держави.

   А щоб уможливити все це, потрібно покращити нашу систему комунікації та організаційну дисципліну. У сучасному світі обмін інформацією йде дуже швидким темпом і віддаль є чимраз меншим фактором у людських відносинах. Тому для спілкування нам потрібно вповні використовувати всі технологічні засоби, зокрема коли мова йде про мобілізацію світового українства у важливих справах. Цілком очевидно, що для успіху потрібна також активна співпраця всіх наших клітин у кожній країні.

     Щоб забезпечити майбутнє світового українства, треба дати відчути українській молоді та студентству, що вони є інтегральною частиною світового українства, слід залучати їх до проводу наших організацій та заохочувати до активного громадського життя та до жертовності на українські цілі. Зрозуміло, що молодь і студентство буде дещо інакше (що не означає гірше) думати і працювати, і це треба сприймати позитивно. Без української молоді та студентства про яку будучність світового українства можна серйозно говорити.

      Рівно ж треба звернути більше уваги на питання шкільництва і виховання нового покоління. Для цього потрібно зібрати наших кращих фахівців, педагогів, учителів, науковців і виховників та за підтримки Міністерства освіти та Міністерства молоді України задуматись над найкращими методами навчання та виховання підростаючого в українській  діаспорі покоління, враховуючи сильний вплив асиміляційного довкілля.

     Наші зв’язки з Україною мусять бути також дещо уточнені. Я переглядав Постанову від 26 липня 2006 р. про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року, яку підписав тодішний Прем’єр-міністр України Юрій Єхануров, і там жодного разу не згадується Світовий Конґрес Українців. Це не є нормально.

     Вважаю, що меморандум про співпрацю під час підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-33, який підписали Секретаріат Президента України Віктора Ющенка, Український інститут національної пам’яті та Міжнародний координаційний комітет СКУ може служити добрим прикладом нового типу співробітництва між Україною та діаспорою, бо він включає конкретний план праці, визначає відповідальні установи для виконання праці та подає строк для виконання кожного проекту. Цей меморандум також зобов’язує кожну сторону подавати інформацію про стан виконання своїх завдань. Така співпраця дала позитивні наслідки, і вже 17 країн світу, у тому числі й Україна, визнали Голодомор 1932-33 геноцидом українського народу.

    На мою думку, Світовий Конґрес Українців повинен у подібний спосіб і далі бути речником організованої української громади в діаспорі у ділових зв’язках з Україною. І такі зв’язки повинні бути безпосередніми, регулярними, конкретними та послідовними.

       Шановні делегати, таким є моє глобальне бачення майбутнього світового українства.

       Щиро Вам дякую за увагу і сподіваюся на Вашу підтримку.

                                                                                                       
Київ, 22 серпня 2008 р.

Евген Чолій